У
статті 182 «Порушення недоторканності приватного життя» Кримінального
кодексу України говориться, що незаконне зберігання, збирання,
використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її
згоди або поширення інформації в публічному виступі, творі, що публічно
демонструється, карається Законом. Розпочинаючи свою діяльність у
навчальному закладі, практичний психолог, соціальний педагог має донести
до батьківської громадськості інформацію про особливості своєї
діяльності та отримати згоду (можливо, письмову) на дозвіл
соціально-психологічного супроводу (зокрема це стосується
психодіагностики) їхніх дітей протягом навчання в школі.
Результати діагностичної роботи заносяться до індивідуальних карток
психолого-педагогічного діагностування, форма яких визначена в листі
Міністерства освіти і науки України від 27.08.2000 № 1/9-352 (додаток до
наказу 9). Індивідуальні картки зберігаються в практичного психолога та
є конфіденційною інформацією. Дані, які заносяться до індивідуальної
картки учня, мають містити професійну термінологію та відповідати
науковим досягненням практичної психології. Доступ до даних матеріалів
має методист, що відповідає за психологічну службу, працівники центрів
практичної психології й соціальної роботи або інші фахівці в галузі
практичної психології (обов'язкова умова - наявність спеціальної
освіти).
Психодіагностика інтелекту
Надзвичайно часто до практичного психолога надходять запити щодо
визначення рівня інтелектуального розвитку дитини. Загалом, попри всі
спроби виділити конкретні елементарні інтелектуальні здібності, цього
зробити не вдається, і більшість дослідників погоджується з думкою, що
інтелект є універсальною психічною здатністю. На практиці психологи
користуються тестами інтелекту, які (з огляду на поставлені психологом
завдання) передбачають вивчення більшої чи меншої кількості елементарних
інтелектуальних здібностей. Звичайно, чим коротший, мобільніший тест,
тим меншу кількість здібностей він перевіряє.
Навіть
тести ІQ показують актуальний рівень сформованості вербального та
невербального інтелекту дитини відносно загальної популяції дітей такого
самого віку. Для того щоб провести обстеження з отриманням ІQ, слід
витратити 2-5 годин і зазвичай такий тест із маленькими дітьми проводять
упродовж кількох днів. Порівняно швидкісний тест «Матриці Равена»
(звичайно, якщо обмежитись тільки його невербальною частиною) відповідно
до Оксфордського видання 1991 року передбачає для проведення з дітьми
5—6-річного віку півтори години часу, при цьому перша серія має бути
суто навчальною й кожне виконання має пояснюватися дитині.
Як ми бачимо, просто неможливо за 30 хв. визначити інтелектуальний (а
тим паче загальний інтелектуальний) розвиток. Тому практичному психологу
слід звертати увагу на етичні аспекти при встановленні діагнозу та
заповненні індивідуальних психодіагностичних карток.
Зупинимось детальніше на професійних, етичних акцентах при оформленні психодіагностичної документації. Найбільш типовими помилками при заповненні індивідуальних психодіагностичних карток є:
-
невідповідність часових рамок із встановленим діагнозом, нереальність
проведення психодіагностичних методик протягом визначеного періоду;
- не вказано в картці повної назви, автора використаної методики (тесту, опитувальника);
- зашифровані дані (наприклад, ++, —, +- тощо);
- використання непрофесійної термінології.
Часто психологи на підставі одного тесту роблять висновок про стійкість, розподіл і сформованість уваги (узагалі,
про що йдеться, коли говориться в такому широкому контексті), що
зробити в даному випадку просто неможливо. Принаймні не професійно на
підставі індивідуальних особливостей поведінкових реакцій робити
висновки.
Розвиток логічного мислення.
Перше — найпростіші, орієнтовні методики потребують для проведення
10—20 хв., більш-менш достовірні — від 30 хв. до 1,5 години. Як правило,
користуються методикою «Завершення логічного ряду». Друге — завершення
простої матриці — усі матричні тести потребують попереднього навчання
дитини, без такого навчання вони недостовірні, а тому швидкісних
матричних тестів не буває. Третє — складання розповіді за розрізними
картинками — хороша методика, але теж потребує попереднього навчання,
яке в найкращому разі займає до 15 хв. Причому з дітьми до 8 років
навчання починається не з самого складання історії, а з тренування в
розумінні цілісності сюжету. Коли передбачається не тільки складання, а й
розповідь за малюнком, то необхідне додаткове пояснення й тренування,
оскільки дитині слід дати схему розповіді.
Наступний тест — «Виключення зайвого». Стара, традиційна, дуже хороша
методика. Слід фіксувати висновки з кожного завдання (бо перші три
завдання є навчальними й у разі невдачі потребують додаткового пояснення
дитині).
Сто років тому, коли на початку минулого століття психодіагностика
сміливо рушила в школу з надією принести користь як дітям, так і
вчителям, її адепти вірили, що відкривають нову сторінку в розвитку
людства. Важливим завданням сучасної психологічної служби є не втратити
авторитет своєї професії. Не слід забувати, що саме через профанацію
тестування психодіагностика пройшла свій шлях від розквіту, загального
захоплення до зневаги й розгрому.
Психологічний моніторинг розвитку дітей
Ідея психологічного моніторингу школярів здавна підтримувалася
провідними психологами та педагогами. Сьогодні вона розробляється в
контексті реалізації стратегічного напрямку освіти, базовою цінністю
якого є особистість школяра, унікальність його психічної
індивідуальності. Психодіагностика розглядається в
структурно-компонентному складі особистісно зорієнтованого підходу до
навчання: «..необхідним методичним компонентом особистісного підходу має
бути спеціальний психодіагностичний інструментарій, який дозволяє
здійснювати всебічне пізнання особистості конкретного учня». Водночас у
широких колах суспільства існує упередження проти масового обстеження
школярів. Причина цього явища полягає в тому, що в процесі пошуків форм
диференційованого навчання дітей відбулося невиправдане зміщення цілей
психодіагностики з переважаючим орієнтуванням на розподіл дітей по
групах відповідно до рівня інтелектуального розвитку. Тому цілком
природно, що мода на експрес-діагностування дітей, котрі йдуть до школи,
поширена наприкінці 80-х - на початку 90-х років, доволі швидко
змінилася стриманим, а в деяких випадках - негативним ставленням.
Бездумне поширення різних варіантів разових або періодичних обстежень із
подальшою селекцією дітей фактично повторювало відкинутий світовою
практикою шлях виявлення обдарованих дітей і нагадувало відомий сумний
досвід педології. Це призвело до низки негативних випадків, наслідком
чого стала офіційна заборона на таку діяльність у загальноосвітній школі
на рівні Міністерства освіти і науки України. Важливо підкреслити, що
ця заборона не поширюється на масову психодіагностику школярів у процесі
їхнього навчання з метою психологічного супроводу.
Конфіденційність
Непрофесійні, неетичні дії спеціалістів соціальних служб у розвинених
країнах можуть мати значні наслідки, оскільки дуже часто вони підпадають
під такі моральні та юридичні поняття, як «завдання моральних збитків»,
«замах на гідність громадянина», «розголошення професійної таємниці»,
«психологічний тероризм», «порушення особистісного суверенітету» тощо.
Такі дії можуть каратися не тільки великими штрафами, а й позбавленням
волі. Практично в усіх випадках грубого порушення етичних норм
спеціаліст позбавляється (назавжди або тимчасово) права на професію.
Здійснюється це або відповідними державними органами, або професійними
асоціаціями, яким законодавче надано це право.
Конфіденційність у роботі психосоціальних служб — чи не найпоширеніший
з моральних принципів. Разом із тим він не може бути абсолютним. Крайні
тлумачення цього принципу видаються однаково непрофесійними. Але в
практичній роботі довкола цього виникає багато проблем. З одного боку,
психолог має прагнути максимальної відкритості у своїй роботі, з іншого —
повинен забезпечити непоширення інформації, яка може зашкодити
клієнтові або його найближчому оточенню. Якщо виникають спірні етичні
питання, вони, як правило, вирішуються на користь клієнта. Винятки з
цього правила становлять випадки, коли існує реальна загроза іншим людям
або самому клієнтові.
Як представити результати психодіагностики
Умова, що тісно пов'язана з попередньою, стосується адекватного
представлення результатів тестувань та іншої психологічної інформації.
Тут спеціалісти з деонтології називають кілька вимог. Першою є
обов'язковість для психолога повідомляти клієнта або його близьких про
результати та можливі наслідки діагностично-корекційної роботи. Друга:
ця інформація має бути адекватною рівневі психологічної та загальної
культури споживачів. Третя полягає в тому, щоб усвідомлення власних
проблем та особистісних характеристик поступово впливало на поведінку
людини, тому подання інформації має не травмувати клієнта, а спонукати
до соціальне схвалюваного розвитку його особистості.
У разі, коли інформація надається третім особам, слід ураховувати
можливість її несанкціонованого поширення та некомпетентних з огляду
практичної психології дій цих осіб. Психолог має враховувати й
соціально-психологічні наслідки діагностичної роботи з клієнтом. Адже
сам факт участі останнього в цій роботі може негативно позначитися на
його психологічному комфорті.
Суворе додержання моральних принципів у роботі не виключає ймовірності
виникнення складних моральних і професійних ситуацій. Так, іноді
додержання одного морального принципу заходить у протиріччя з іншими.
Досвідчені психологи керуються в таких випадках передусім інтересами
клієнта та громадської безпеки. Поки що єдиним документом, який
регламентує діяльність психологічних служб, є Етичний кодекс психолога.
У нашій країні законодавче регулювання діяльності у сфері соціального й
психологічного захисту громадян та надання їм психологічних послуг ще
практично не розроблене. На національному рівні відсутні професійні
асоціації в галузі практичної психології. Тому нині особливої ваги
набуває неухильне дотримання норм професійної етики всіма психологами,
педагогами, соціальними працівниками тощо.
Комментариев нет:
Отправить комментарий